- наділений
- [над’і/леинией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
наділений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
наділений — на, не, Св. Наділений, з певними властивостями. Ваньо быв наділений почутьом гумору й доброти … Словник лемківскої говірки
наділений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наділити. || наді/лено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
довірений — (наділений чиєюсь довірою), наближений … Словник синонімів української мови
мудрий — (наділений великим розумом; який має значний життєвий досвід), розумний, досвідчений … Словник синонімів української мови
академічний — а, е. 1) Стос. до академії; здійснюваний нею. 2) Навчальний. Академічний рік. 3) перен. Суто теоретичний, абстрактний. || Який не має практичного значення, відірваний від життя. 4) Який дотримується традицій, канонів, встановлених де небудь серед … Український тлумачний словник
вивінуватий — а, е. Наділений, обдарований, розвинений … Український тлумачний словник
відрубник — а/, ч., іст. Селянин, який вийшов з громади та був наділений відрубом (у 3 знач.) … Український тлумачний словник
деспот — а, ч. 1) У рабовласницьких монархіях стародавнього Сходу – верховний правитель, наділений необмеженою владою. 2) Вищий титул візантійських вельмож. 3) перен. Жорстока людина; тиран … Український тлумачний словник
довірений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до довірити 2). 2) у знач. прикм. Наділений чиїм небудь довір ям. || у знач. ім. дові/рений, ного, ч. Той, хто користується чиїм небудь довір ям і діє за його дорученням. •• Дові/рена осо/ба а) у період виборчих… … Український тлумачний словник